умерлий

(вме́рлий), -а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до умерти. || у знач. ім. уме́рлий, -лого, ч. Небіжчик, покійник.

••

Ні живи́й ні вме́рлий рідко — те саме, що Ні живи́й ні ме́ртвий (див. живи́й).